10.15

1. Світове господарство

Світове господарство — історично складена сукупність національних господарств усіх країн світу, пов’язаних між собою всесвітніми економічними зв’язками, в основі яких лежить міжнародний поділ праці.

Вважають, що світове господарство остаточно склалося в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. і пройшло у своєму розвитку три етапи: зародження (до сер. ХІХ ст., аграрна стадія), становлення (друга половина ХІХ ст. — середина ХХ ст., індустріальна стадія), розквіт (з кінця ХХ ст., постіндустріальна стадія).

Світове господарство — складна система, в якій розрізняють галузеву й територіальну структуру. У сучасному світовому господарстві виділяють три головних економічних ядра: Європейське (на чолі з Німеччиною), Американське (з провідною роллю США), Азіатсько-Тихоокеанське (з керівною роллю Японії).

2. Міжнародний географічний поділ праці

Міжнародний географічний поділ праці (МГПП) — вища форма суспільного поділу праці, що виражається в спеціалізації окремих країн у виробництві певних видів продукції, послуг і подальшому обміні ними.

Спеціалізація окремих країн у виробництві певних видів продукції і послуг передбачає їх виробництво у розмірах, які набагато перевищують власні потреби країни-виробника. Так формуються галузі міжнародної спеціалізації, які орієнтовані на експорт продукції і в першу чергу визначають «обличчя» країни у міжнародному розподілі праці (Саудівська Аравія є постачальником на світовий ринок нафти, Канада — зернових, Замбія — міді, Японія — робототехніки, радіоелектроніки, автомобілів, капіталу).

Головною рушійною силою розвитку світового господарства на рубежі ХХ-ХХІ ст. є глобалізація — об’єктивний процес формування єдиних принципів світового устрою. Глобалізація охоплює всі сфери життя сучасного суспільства — економічну, політичну, соціальну. В економічній сфері глобалізація посилила взаємозалежність країн і призвела до формування єдиного економічного простору. Важливими ознаками глобалізації є транс-націоналізація й інтеграція.

Транс-націоналізація — це перенос господарської діяльності поза межі країни. Прикладом транс-націоналізації є утворення транснаціональних корпорацій (ТНК).

Міжнародна економічна інтеграція — процес встановлення глибоких та стійких взаємозв’язків між групами країн та проведення ними злагодженої міждержавної економічної політики.

Основні форми міжнародної економічної інтеграції: зона преференційної торгівлі, зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз. Результатом міжнародної економічної інтеграції є формування міжнародних економічних угруповань (Європейський Союз, Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА), Ліга арабських держав (ЛАГ), Африканський Союз, Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) та ін.).