10.11

1. Взаємодія суспільства і природи

Географічне середовище — це сукупність предметів живої і неживої природи, залучених на даному етапі розвитку суспільства у процес суспільного життя і які, таким чином, є необхідними умовами існування і розвитку суспільства. До географічного середовища належать земна кора із корисними копалинами, ґрунти, луки, ліси, води, болота, рослинний і тваринний світи, нижня частина атмосфери, тобто та частина природи, яка є об’єктом діяльності людини і насамперед виробництва.

Соціально-економічна географія розглядає географічне середовище, в якому проживає людина, як сферу взаємодії суспільства і природи. Вона називається антропосферою.

Навколишнє середовище в широкому розумінні — це природний та матеріальний світ, що оточує людину. Воно включає як природне середовище, так і штучне техногенне середовище.

Надзвичайно великий вплив людини на природу та масштабні наслідки його діяльності стали основою для створення вчення про ноосферу (сферу розуму). За В. Вернадським, ноосфера — це сфера свідомої діяльності людини в глобальному масштабі, взаємодії суспільства й природи, в межах якої розумна діяльність людини стає головним, вирішальним фактором розвитку. Ноосфера є новою, вищою стадією розвитку біосфери, пов’язаною з виникненням у ній людства.

2. Природні ресурси

У природному середовищі людину приваблюють передусім природні ресурси — ті компоненти довкілля, які безпосередньо використовуються у виробництві, слугують його сировинною та енергетичною базою.

3. Ресурсозабезпеченість

Розміщення природних ресурсів на нашій планеті є дуже нерівномірним. Для розвитку господарства країни визначальне значення має територіальне поєднання певних видів природних ресурсів. Тому важливою характеристикою території стає її природно-ресурсний потенціал (ПРП) — сукупність природних ресурсів, які можуть бути використані в господарстві з урахуванням тенденцій розвитку науки і техніки.

Співвідношення між ПРП і обсягами його використання називається ресурсозабезпеченістю (Р). Ресурсозабезпеченість може виражатися двома способами: кількістю років, на які вистачить певного ресурсу за умови збереження темпів його використання, або запасами цього ресурсу на душу населення даної території.

4. Природокористування

Природокористування — система заходів, що вживаються суспільством з метою вивчення, освоєння, перетворення й охорони навколишнього середовища.

Раціональне природокористування передбачає розумну, з використанням наукових методів експлуатацію природних ресурсів, за якої природне середовище не зазнає серйозних збитків (комплексне використання природної сировини, утилізація відходів, забезпечення відновлення природного середовища, охорона природи).

Нераціональне природокористування пов’язане з непродуманою експлуатацією природних ресурсів, наслідками якого є виснаження природних ресурсів, велика кількість відходів, забруднення навколишнього середовища, порушення природної рівноваги, екологічні катастрофи.