10.10

1. Трудові ресурси і зайнятість населення

Трудові ресурси — це частина населення, що має фізичні і духовні здібності, загальноосвітні та професійні знання й навички для роботи в господарстві. До трудових ресурсів належать здорові люди працездатного віку, працюючі підлітки та працюючі пенсіонери. Переважну частину трудових ресурсів складає населення працездатного віку, межа якого відрізняється в різних країнах світу.

ЕАН(економічно активне населення) — це частина населення, що зайнята суспільно корисною діяльністю та має від цього прибуток. До цієї категорії належать не лише люди, що фактично працюють, але й безробітні, які шукають роботу. Від загальної кількості трудових ресурсів світу економічно активне населення складає близько 75 %.

Структура зайнятості населення перебуває в прямій залежності від рівня розвитку країни. У розвинених країнах зайнятість у промисловості становить 25-40 %, а кількість зайнятих у сільському господарстві постійно зменшується. До 35-50 % зростає кількість зайнятих у невиробничій сфері, що представлена не тільки такими традиційними видами діяльності, як освіта, охорона здоров’я та відпочинок, а й торговельно-фінансовою діяльністю. У країнах, що розвиваються, близько половини населення зайнято в аграрному секторі економіки. Частка зайнятих в промисловості тут не перевищує 15 %. Значний відсоток становлять зайняті у невиробничій сфері, переважно у сфері послуг. У постсоціалістичних країнах основна частина населення зайнята в матеріальному виробництві (майже 40 % — у промисловості й 20 % — в сільському господарстві). На невиробничу сферу припадає близько 30 %, причому 2/3 зайняті в освіті, охороні здоров’я, культурі.

2. Соціальна і професійна структура населення

Для оцінки трудових ресурсів країни важливою характеристикою є не тільки їх кількість, але й «якість». Її відображає соціально-професійна структура населення, яка включає галузеву структуру зайнятості, професійну та освітню структури.

3. Проблеми зайнятості і безробіття

Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) — особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють три умови: не мали роботи (прибуткового заняття); активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню; готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

За оцінками (у травні 2009 року) Міжнародної організації праці (International Labor Organization — ILO), до кінця 2009 року прогнозувалося на 29-59 млн. безробітних більше, ніж у 2007 році — до настання економічної кризи. А отже, загальна кількість людей, які не мають роботи, досягла 239 млн. осіб. При цьому прогнози продовжують переглядатися в гірший бік. В Україні на початку 2009 року рівень безробіття складав понад 3 млн. осіб, а на кінець 2009 року у зв’язку з поглибленням економічної кризи — понад 5,5 млн.