10.26

1. «Візитна картка»

Офіційна назва — Італійська республіка. Площа — 301,2 тис. км2. Населення — 60,2 млн. осіб (2009 р.) Столиця — Рим. Економічно високорозвинена держава, країна «Великої сімки». Парламентська республіка, унітарна держава.

2. Економіко-географічна характеристика країни

Італія — держава на півдні Європи. Територія складається з трьох частин: материкової, півострівної (Апеннінський півострів) і острівної (острова Сицилія, Сардинія й низка дрібних островів). Близько 80 % її кордонів — морські. Межує із Францією, Швейцарією, Австрією, Словенією. У межах країни існують дві анклавні держави — Ватикан і Сан-Маріно.

Природні умови Італії різноманітні. 80 % площі складають молоді сейсмічно активні гори — Альпи та Апенніни. Найбільша рівнина — Паданська низовина, на півночі Італії. Тут клімат помірний континентальний, а на півострові й островах — субтропічний середземноморський. У горах клімат змінюється з висотою. Італійські річки, як правило, короткі й стрімкі, беруть початок у горах і стікають прямо в море. Ліси вкривають 1/5 площі, однак це переважно гірські низькорослі дерева й чагарники. Хвойні ліси поширені в Альпах. Італія небагата на корисні копалини. Виняток складають будівельні матеріали — мармур, граніт, травертин.

Населення розміщене нерівномірно. Найбільшою мірою заселена Паданська рівнина та західне узбережжя. Перший тип відтворення, від’ємний природний приріст, «старіння нації», активні внутрішні і зовнішні міграції населення.

Одно-національна країна (близько 94 % італійці). Урбанізація — близько 70 %. 12 % усього населення проживає в чотирьох найбільших містах — Римі, Мілані, Неаполі й Турині.

Італія — високорозвинена постіндустріальна країна. Контрасти між розвиненою північчю і відсталим півднем. Найбільші промислові центри знаходяться на півночі.

Головною галуззю промисловості є машинобудування. Автомобілебудування (концерн ФІАТ), виробництво офісного обладнання (калькулятори, друкарські машинки та ін.), сільськогосподарських машини (трактори), ткацьких верстатів, швейних машин, електронагрівального обладнання. Друге місце посідає текстильна й швейна промисловість. Широко розвинене виробництво взуття.

Хімічна промисловість, включаючи нафтохімію й виробництво синтетичних волокон, дає близько 1/7 загального обсягу продукції обробної промисловості.

Енергетика країни базується на імпортних нафті, коксі й вугіллі, власному природному газі й гідроресурсах. Понад 3/4 електроенергії виробляється на ТЕС, що працюють здебільшого на мазуті. Відносно великою є частка ГЕС, що побудовані на альпійських річках. У Центральній Італії працюють геотермічні електростанції. Атомні електростанції виведені з експлуатації.

Чорна і кольорова металургія працюють на імпортній сировині, підприємства розміщені поблизу портів.

Харчова промисловість.

У сільському господарстві Італії зайнято близько 14 % економічно активного населення. У ЄС Італія спеціалізується на вирощуванні та експорті овочів, фруктів, вина. Традиційне виноградарство. Тваринництво відіграє другорядну роль.

Основним видом транспорту Італії є морський (90 % вантажообігу). У внутрішніх перевезеннях вантажів і пасажирів головну роль відіграє автомобільний транспорт, на другому місці — залізничний.

У міжнародному географічному поділі праці «обличчя» Італії визначається продукцією машинобудування, текстильної, швейної промисловості, субтропічного землеробства (фрукти, вина, цитрусові).

Важливою галуззю господарства Італії є туризм.