10.4

1. Різні підходи до виділення певних груп країн

•     За кількістю населення виділяють найбільші країни (з населенням понад 100 млн. осіб: Китай, Індія, США, Індонезія, Бразилія, Пакистан, Бангладеш, Нігерія, Росія, Японія, Мексика — всього 11 країн світу), великі країни (40-100 млн. осіб), середні країни (20-40 млн. осіб), малі країни (1,5-20 млн. осіб), дрібні країни (менш ніж 1,5 млн. осіб).

•     За географічним положенням країни поділяють на континентальні, які не мають прямого виходу до моря, та приморські.

•     За структурою господарства розрізняють країни аграрні, аграрно-індустріальні, індустріально-аграрні, індустріальні та постіндустріальні.

2. Типології країн за рівнем соціально-економічного розвитку

Типологія держав — поділ країн на групи залежно від їх соціально-економічного розвитку. В основі такої типології лежать показники валового внутрішнього продукту (ВВП) або валового національного продукту (ВНП).

Десятка провідних країн світу за загальним обсягом ВВП (2008 р.): США, Китай, Японія, Індія, Німеччина, Велика Британія, Росія, Франція, Бразилія, Італія. В 2007 році ВВП, розрахований за паритетом купівельної спроможності, в Україні складав 355,7 млрд. дол. США.

Десятка провідних країн світу за показником ВВП на душу населення (2008 р.): Ліхтенштейн, Катар, Люксембург, Бермудські острови, Кувейт, Норвегія, Бруней, Сінгапур, США, Ірландія.

Згідно з класифікацією ООН країни світу об’єднуються у такі типи: розвинені країни; країни, що розвиваються; залежні території. В українській соціально-економічній географії типології різних авторів дещо відрізняються одна від одної. Але всі вони побудовані на основі аналізу низки показників, серед яких обсяг і структура ВВП, структура зайнятості населення, рівень урбанізації та освіти тощо.

Враховуючи різноманітні критерії об’єднання країн світу в типологічні групи, їх умовно поділяють на такі групи: високорозвинені країни; країни, що розвиваються; країни з перехідною економікою; країни планової економіки. Поняття про країни «Великої сімки».

Для визначення соціально-економічного статусу країн в ООН останнім часом використовується індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), який акумулює три складові соціально-економічного розвитку: середня тривалість життя, рівень освіти та скоригований щодо купівельної спроможності реальний ВВП на душу населення. Три категорії країн: з високим ІРЛП (понад 0,8), із середнім ІРЛП (0,5-0,8), із низьким ІРЛП (менш 0,5). Найвищі показники ІРЛП: Ісландія, Норвегія, Австралія, Канада, Ірландія, Швеція, Швейцарія, Японія, Нідерланди, Франція, Фінляндія. В 1993 р. Україна посідала 45 місце, в 1999 р. — 91, в 2007 р. — 76 (0,788). Середньосвітовий показник ІРЛП складає 0,716.

Основним критерієм Світового банку при класифікації країн за рівнем їх економічного розвитку є розмір валового національного доходу (НД) на одну особу. Три групи: країни з низьким рівнем доходів, країни з середнім рівнем доходів та країни з високим рівнем доходів на одну особу (розвинені країни).