10.6

1. Сучасні геополітичні процеси у світі

Політичній карті світу властива динамічність, геополітична ситуація у світі постійно змінюється залежно від розстановки партійно-політичних сил, наслідків виборів, референдумів, виникнення політичних та військових конфліктів у регіонах та окремих країнах. До кінця ХХ ст. світ був двополярним: в ньому домінували США та СРСР. Це була епоха жорсткого протистояння, яка отримала назву «холодна війна». На рубежі ХХ та ХХІ ст. у зв’язку із розпадом соціалістичної системи світ став багатополярним, на світовій арені з’являються нові лідери: зростає роль Китаю, Індії, Японії, країн Європейського Союзу.

2. Політико-географічне положення країн

Мета держави на міжнародній арені є її геостратегією. Поняття геостратегії тісно пов’язане з поняттям «геополітика». Геополітика — це наука, яка вивчає вплив географічних чинників переважно на зовнішню, а також на внутрішню політику держав.

Без оцінки політико-географічного положення країни неможливо встановлювати з нею будь-які відносини. Чи можна надати країні кредит, направити значні інвестиції в її економіку, укладати довготривалі угоди?

Оцінка ПГП країни включає такі аспекти:

•     ступінь політичної та економічної стабільності, благополуччя населення або наявність соціальних проблем;

•     відповідність ідеології, державного устрою, моралі, національного характеру, культурних традицій, рівня розвитку із сусідніми країнами;

•     обсяг та якість зв’язків із сусідніми та віддаленими країнами (торгівля, науково-технічне співробітництво, туризм, культурний обмін тощо), умови їх здійснення;

•     політична та економічна вага у світі та регіоні, ступінь зовнішньополітичної активності;

•     участь у військово-політичних групуваннях, наявність дружнього або ворожого оточення;

•     відповідність кордонів територіям розселення народів і їх традиційній господарській діяльності, наявність спірних територій.

Згідно з особливостями ПГП країни розробляється зовнішньополітична стратегія держави, концепція національної безпеки (військової, економічної, соціальної, екологічної). Значною загрозою для національної безпеки держави є її енерго- або ресурсозалежність від інших держав, наявність осередків збройних конфліктів поблизу кордонів.

3. Основні вектори зовнішньої політики України

Визначаються три основні напрями зовнішньої політики України:

1) розвиток двосторонніх міждержавних відносин;

2) європейська інтеграція;

3) багатостороння дипломатія.

Своє головне завдання Україна на сьогоднішньому етапі вбачає в утвердженні європейських цінностей і стандартів у політиці, економіці, соціальній сфері.